неділя, 14 серпня 2016 р.

Дозвілля піратів 21 століття

 1

 Післямова не наслідувала нічого з оригінального тексту. Всі ті слова - написані перекладачем - могли б мати цінність при дослідженні, чи справжній зацікавленості читача. Післямова писалася з помилками, але це не зупиняло її автора відчувати себе не рівні автора твору; тримати останнє слово саме за собою. Я відслідковував певну розмовну легкість та не видумування аж надто розумного послання.
 Подивився у вікно - помітив сусідку.

 2

 Вона не носила пов'язку на око, але у теплі вечори - поки ніхто не бачив - точно уявляла себе з дерев'яною ногою і ковиляла по квартирі, слухаючи морських пісень. Їй би личило командування кораблем, одяг капітана, от тільки величенькі груди заважали б роботі всій команді. Але це лише у потаємних мріях та величних баталіях. І наскільки вона була лагідна в ліжку - настільки строга у війні. Весь ритуал, мотивація та тренування зациклювалися на одержимості та отриманні задоволення.
 Небеса завжди слідкували за її постаттю. Все море по курсу лишалося спокійним та податливим у хвилях. Акули переслідували хіба її ворогів, а дельфіни боязко наближалися до корми щоб прокормитися випадаючою хвилею жіночної мужності. Кожна ніч - безумство; кожна ніч - слухання свого єства; кожна ніч - процес.

 3

 А ще вона читала книги.
 Чомусь кожного ранку, прокидаючись від всіх вчорашніх ситуацій, входячи у світ реальності - який здавався просто вимученим обов'язком - вона усміхалася до свого оголеного відбитку у дзеркалі, поволі одягалася і йшла на роботу. І весь спокійний день, повний душевної самотності та боротьби з іншими людьми за слова, думки, дії та реакції. Вона спокійно могла б вирвати з чужих рук останню чашку кави, якщо це було необхідно; вона б могла накормити голодного; але не робила нічого із цього, вважаючи це всесвітнім балансом. Нищити цивілізації та грабувати міста, що за древня дикість? В сучасності можна напрочуд чудово оперувати інформацією. І якщо хтось називав це піратством, вона тільки насміхалася із суспільства і свого становища. А коли закінчувалися гроші, заробляла іще.

 4

 Сміх вечірній відрізнявся у її каюті. Іноді там бували хлопці, що навіть не здогадувалися про її справжні наміри. Вони вечеряли з нею, розказували небилиці і гадали що дуже дотепні, судячи з її легкого сміху. Спали з нею; а зранку йшли, обіцяючи передзвонити. Не телефонували більше, чим робили їй найбільшу послугу. Бо свого вона вже добилася і просто записувала ще одні дані до капітанського журналу. Жила далі, витираючи по суботах пилюку і вкидаючи в пральню машину брудну білизну. Іноді вона знаходила чоловічу білизну, усміхалася, завжди викидала її.
 Сміх ранковий був беззвучний. Але я чув як його відбивало дзеркало. Це металеве люстерко дрижало від її усміху, воно передавало справжність міміки, ліній тіла, страхів та надій. Воно било об нашу суміжну стіну а я безперестанно записував коливання на папір. І кожен ранок вони співпадали до міліметру, або ж я сприймав їх однаково. Кожен мій рух - кожен її порух губ.


один із піратів

Немає коментарів:

Дописати коментар